На мій погляд - ваганти писали дуже лірично та гарно! Ваганти (їх також називали голіардами)  - мандрівники, що заробляли на життя складанням віршів. Вони писали в жанрах релігійних пісень, віршів, що оспівували свободу, красу природи, земні радощі! На мою думку - вони були вільнодумцями, що висловлювали свої почуття в поетичній фотрмі, показували життя римованими та мудрими рядами, що мають популярність і назараз! Ці твори актуальні і в наші часи, бо в них вкладено життєву проблематику, що завжди має зміст! Творчість вагантів є високим мистецтвом володіння словом, римою, що звертає увагу на цікаві форми, легкість почуттів донесених до нас. Мені дуже подобаються такі милі твори про життя, не просто слова, а поеми, що мають зміст в легкій, чутливій формі!!! 

У латинській літературі особливе місце займає поезія вагантів (або голіардів) – мандрівних священиків, які не мали своїх парафій, попіврозстриг, які втратили свій духовний стан, молоді, що вчилася. Заробляли вони на життя складанням віршів і пісень. Розквіт поезії вагантів припадає на ХІІ-XIII ст. Характерними рисами її є орієнтація на античні традиції (Овідій, Горацій, Ювенал), а саме – життєлюбні мотиви, і релігійну лірику, відчутний вплив народної поезії, особливо в жанрах хвалебних словословій, релігійних піснях, віршах, що оспівували свободу, кабацький розгул, красу природи, земні радощі і безпритульне життя тощо, своєрідних гімнах Бахусу, Венері, Флорі. Але їх весела і розгульна поезія зовсім не означала, що були вони “затхлою цвіллю”. Латина, якою складали вірші, була на той час ознакою високої освіченості.